Запоріжжя-І (з історії)

15 листопада 1873 року (145 років тому) відкрито регулярний рух поїздів на двох ділянках: Синельникове – Катеринослав і Лозова – Олександрівськ (нині Запоріжжя). Цього дня до станції Шенвізе (з 1911 р. Олександрівськ-Південний, а нині Запоріжжя-1), прибув перший паровий потяг із шістьма пасажирськими та трьома товарними вагонами. Їх зустрів дерев’яний вокзал (існував до 1943-го). Залізниця не була державним підприємством, належала капіталістам-власникам. Шенвізе (у перекладі — «Прекрасний луг») – колонія, що не входила до складу Олександрівська (до 1911 року). Там мешкали представники 17 родин менонітів фризького закону, які прибули з Пруссії у 1793 році. На лівому березі ріки Мокрої Московки вони отримали 1 401 десятину землі, де займалися переважно землеробством і розведенням худоби: коні, вівці, свині. Пізніше заснували млини, елеватори. З дня відкриття залізниці район Шенвізе почав збагачуватися. Господарі здавали всі допоміжні приміщення під привезені вантажі: ліс, хліб, овочі, сіль, вугілля та камінь. Все це потім перевозили на пристань і відправляли у севастопольський порт, а далі – пароплавами за кордон. Того ж 1873 р. був побудований перший залізничний міст через річку Московку (район автовокзалу). Він був з металевих клепаних балок, мав три прольоти, забезпечував двосторонній рух поїздів; довжина моста становила 90 м.
У 1874 р. відкрили рух лінії Олександрівськ-Мелітополь. Коли у 1875 р. здали ділянку Мелітополь-Севастополь, ціни на землю та приміщення у Шенвізе спали.
У 1876 р. було споруджено Південні залізничні майстерні, що давали заробіток 700 робітникам; при станції виникло селище «Південне». Більшість його населення працювала на залізниці. Старожил Микола Олійник, який працював слюсарем у майстерні згадував, що хазяїн тричі на рік (Різдво, Великдень і Покрову) вітав кожного члена родин своїх робітників. Було це так. До двору заїздив віз, наповнений продуктами; крім того був одяг і подарунки для кожного.
18 листопада 1879 р. члени “Народної волі” на чолі з Андрієм Желябовим здійснили спробу замаху на царя. Олександр ІІ повертався тоді з Криму. Під залізничне полотно у 4-х верстах від Олександрівська заклали дві міни, які не спрацювали, бо електромеханік Іван Окладський перерубав лопатою оголений дріт проводки. На честь свого спасіння вінценосний наказав поставити Свято-Миколаївську церкву. Храм постав на місці нинішнього супермаркету, в 1893 році його освятили. За часів п’ятирічки безбожжя церкву зруйнували. Довелося мені бачити цеглу, двері з того храму у мешканців Південного. Чула, що цегла була використана для будівництва робітничого театру «Металіст» (нині БК Автозаз).
30 жовтня 1881 року по дорозі з Севастополя до Харкова нашим Олександрівськом проїздила Марко Вовчок. Хоч зупинки тоді були довгими, не відомо чи виходила вона на перон. На Правому березі в Запоріжжі є вулиця, названа на честь письменниці.
У Олександрівську ж навпаки – земля подорожчала. Чому? У балці, що завжди була смітником, почали прокладати колії. Вулиця Ярмаркова (з 1902-го Жуковська), де були найдешевші землі, що давали під навчальні заклади, стала бажаною для покупців. У 1902 р. почалося будівництво другої, Катерининської, залізниці. Будується Катерининський вокзал (Запоріжжя-ІІ). Будівля вокзалу дожила до наших днів, хоч втратила одну шпилю-башточку. Тут 9-10 серпня 1902 р. зупинялася Леся Українка. Вона їхала залізницею після вінчання з Климентом Квіткою до Криму. Поетеса вибрала Олександрівськ для дводенного відпочинку, ночувала у готельчику поблизу. Зберіглася навіть поштова листівка, яку Леся відсилала батькам в Гадяч з Катерининського залізничного вокзалу Олександрівська.
У 1904 році відкрито регулярний рух поїздів на ділянці “Кривий Ріг — Олександрівськ ІІ (нині — Запоріжжя-ІІ) — Пологи. У 1904 р. відбулося офіційне освячення відкриття Кічкаського мосту.
У 1905 р. у Олександрівську відкрито залізничні Катеринославські майстерні.
Для сполучення вокзалів між собою в 1907 р. над річкою Московка звели ще один однопрогоновий, клепаний залізничний міст із одностороннім рухом поїздів, довжиною 87 м. Під час воїн обидва мости неодноразово руйнувалися, реконструювалися. Нинішні залізничні мости над Московкою стоять на місці колишніх.

Лис 15, 2018Ганна Черкаська

uahistory.com

О admin

Оставить комментарий

Ваш email нигде не будет показан. Обязательные для заполнения поля помечены *

*