Вергілій “Енеїда”

Хіба знав Вергілій, що для полтавського семінариста Іванка Котляревського пеклом було зубріння його «Енеїди»? Недолуга педагогіка так «дістала» хлопця, що Іван почав віршувати, вправно добирав дотепні та вдалі рими і дійшов до пародіювання «Енеїди». Вечорами Котляревський весело кайфував, складаючи стьоб на «Енеїду» Вергілія. Писав, перелицьовував, сміявся і плакав над нею. Звісно, Іванко давав свої опуси друзям: ті сміялися, вивчали, переписували…
Коли ж Котляревський став Іваном Петровичем – учителем синів і дочок поміщика Герасима Сухопеня, познайомився з гостем хазяїна – сусідом-полтавцем Максимом Пурпурою. Гість взяв у Івана Петровича почитати рукопис «Енеїди», де йшлося про мандри запорожців після зруйнування російським царатом Січі 1775 року та українською мовою, висміювалася пануюча феодальна верхівка. М. Парпура повернувся до Петербурга й одержав дозвіл від цензури на видання «Енеїди». Перші три частини поеми з’явилися у Петербурзі в 1798 році. Сьогодні можна почути про піратську книгу Парпури-«мацапури». Він не привласнював твір Котляревського, на титульній сторінці написав: «Енеида, на малороссийский язык перелицованная И. Котляревским», а далі додав: «Иждивением М. Парпуры». Поема «Енеїда» І. Котляревського (Петербург, 1798) мала присвяту: «Любителям малоросійського слова усерднейше посвящается». Тобто Максим Йосипович оплатив два перші випуски «Енеїди».
Та пригоди Енея продовжувалися. Котляревський одяг військову форму, брав участь у війні з турками в 1806-1807 рр. Відважний воїн, бездоганний офіцер, для якого «одне лиш дорожче за милу – честь». Став офіцер запеклим картярем, який за зеленим столом розважав гравців читанням «Енеїди» та анекдотами. Поема подобалась, немало охочих переписували й розмножували твір, який піднімав козацький дух.
Капітаном у відставці І. Котляревський навідався до північної столиці та опублікував чотири частини книги під назвою «Вергилиева «Энеида», на малороссийский язык преложенная И.Котляревским» (1809). Кошти на видання дав полтавський поміщик Семен Кочубей.
Отак-то, панове, від Вергілія почалася наша нова література

Вер 20, 2019Ганна Черкаська

uahistory.com

О admin

Оставить комментарий

Ваш email нигде не будет показан. Обязательные для заполнения поля помечены *

*