Панас Мирний

13 травня 1849 народився визначний український письменник, драматург і громадський діяч Панас Мирний (Панас Якович Рудченко; 1849-1920). Народився в сім’ї бухгалтера повітового казначейства в Миргороді на Полтавщині. «Майбутній письменник дивував рідних спокоєм і замкнутістю, — пише біограф Андрій Пітонов. — Сім’я, в якій було троє братів і сестра, жила бідно. Мізерний батьківський заробіток не рятував, безграмотна мати не працювала. Виручав шматок власної землі. Піднабрався знань спершу в Миргородському парафіяльному, а потім у Гадяцькому повітовому училищі, Панас в 14 років почав працювати. Був писарем в суді, потім помічником бухгалтера. Перебравшись до Полтави, трудився в губернському казначействі. Рутинна робота, «пограти в карти» та випити на службі — все це давило на Рудченко. Він вважав за краще проводити час не в компаніях, а за книгами. На службу йшов, як на ворожий редут. При всьому при тому роботу свою робив скрупульозно, мав чимало нагород і навіть дослужився до чину дійсного статського радника, що прирівнювалося до військового чину генерала». Починаючи з 1871 року Панас Мирний прослужив чиновником у полтавській казенній палаті сорок років.

Його ранні твори друкувалися за кордоном і довго не допускалися до Росії. Перші його твори (вірш «Україні» та оповідання «Лихий попутав»), підписані псевдонімом Панас Мирний, з’явилися за кордоном, у львівському журналі «Правда» в 1872 році. Попри те, що в 1870-1880 письменник продовжує інтенсивно працювати, його твори, у зв’язку з цензурними переслідуваннями українського слова в Російській імперії, друкувались переважно за кордоном і в Наддніпрянській Україні, тому були майже невідомі широким колам читачів. Так, 1874 року в журналі «Правда» побачили світ нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадячого» та оповідання «П’яниця», а в 1877 році в Женеві з’являється повість «Лихі люди». Ще 1875 року в співавторстві з братом Іваном Біликом було закінчено роботу над романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» і подано до цензури, але в зв’язку з так званим Емським указом 1876 року в Росії цей твір не був опублікований і теж вперше з’являється в Женеві у 1880 році.

Емський указ був підписаний імператором Олександром II, 18 (30) травня 1876 року в прусськом курорті Бад-Емс (Bad Ems) і спрямований на обмеження використання та викладання української мови (за термінологією того часу — «малоросійського наріччя») в Російській імперії. Це був лист від помічника попечителя Київського учбового округу, в якому він звинуватив українських просвітителів у тому, що ті хочуть «вільної України у формі республіки, з гетьманом на чолі». Імператорський Емський указ забороняв: 1) ввозити на територію Російської імперії з-за кордону книги, написані українською мовою, без спеціального дозволу; 2) видавати оригінальні твори і робити переклади з іноземних мов. Виняток робився для «історичних документів і пам’яток» (заборонялася українська орфографія «Кулішівка» і допускалася лише «загальноросійська орфографія» — «Ярижко») та за умови попередньої цензури; 3) ставити українські театральні вистави (заборону знято в 1881 р), друкувати ноти з українськими текстами; 4) друкувати будь-які книги українською мовою; 5) влаштовувати концерти з українськими піснями; 6) викладати українською мовою в початкових школах.

Тільки в середині 1880-х років твори Панаса Мирного починають друкуватися на Наддніпрянщині: на сторінках альманаху «Рада», який видавав Михайло Старицький у 1883-1884 pp., публікуються перші дві частини роману «Повія» та два оповідання з циклу «Як ведеться, так і живеться». 1886 року в Києві виходять збірник творів письменника «Збираниця з рідного поля» та комедія «Перемудрив». Одночасно Мирний продовжує виступати і в західноукраїнських збірниках та журналах, де друкуються такі його твори, як «Лови», «Казка про Правду та Кривду», «Лимерівна», переспів «Дума про військо Ігореве».

Своїм завданням Панас Мирний поставив «просто і правдиво» описати «буденне життя» своєї країни. «Не хочу тієї слави, їй Богу, не хочу. Вся моя слава — Україна, — записав він у молодості в щоденнику. — Якби я їй добра хоч на макове зернятко зробив, то б мені і була слава». Відповідно до цього письменник створив низку широко і глибоко продуманих творів, що розгортають в яскравих і живих образах картину соціального життя села лівобережної України майже за ціле століття. Відправним пунктом у Мирного звичайно є кріпосне право. Він зображує відносини, які виросли на цьому ґрунті, їх поступову ліквідацію і початок нової епохи «вільної праці» і розвитку капіталізму.

Як письменник, Панас Мирний був під сильним впливом ідей українського вченого-історика, фольклориста і громадського діяча Михайло Драгоманова, дядька Лесі Українки, який значно вплинув на формування української і російської ліберально-конституційної думки. Його твори раннього періоду показують нариси з життя селянства та інтелігенції. Виступивши продовжувачем традицій українського етнографічно-побутового натуралізму в дусі Марка Вовчка, Mирний незабаром визначився як реаліст з ухилом в психологізм. У своєму творчому розвитку він поступово еволюціонував до соціальної повісті та роману. Зрілий Мирний вже ніколи не опускається до чистого етнографізму; на першому плані у нього душевні переживання людини. В одному з найвдаліших в художньому відношенні оповідань Мирного, «Морозенко», де мати розповідає сину казку про снігових королів — коли хлопчик, заблукавши взимку в дорозі, замерзає, перед згасаючою його свідомістю проходять чарівні фантастичні образи.

Вже у творі «Лихі люди» Мирний проявляє симпатії до політичних поглядів раннього Драгоманова, який представляв собою суміш анархізму і народницького соціалізму з лібералізмом. Виступаючи проти капіталізму, що розвивається, ідеологом якого в українській літературі був у той час Нечуй- Левицький, Панас Мирний протиставляє цьому «духу підприємливості» (капіталізму) дух «вільної громади». Негативне ставлення до міста позначилося і в його великому романі «Повія» (1883). Тема проституції як соціального зла капіталістичного суспільства розробляється письменником і в низці більш дрібних творів, але в цьому романі отримує поглиблене синтетичне вираження. «Повія», як і «Нана» у Золя — уособлення нового капіталістичного суспільства, якому народники протиставляли патріархальне життя села. Соціальний антагонізм між капіталістичним містом і селом розгорнуті в романі Мирного чітко і конкретно. Героїня роману Христя Притиківна змушена залишити село і відправитися в місто шукати роботу. Не знайшовши її, вона стає повією. Капіталістичне місто в уявленні письменника повністю розкладається і в свою чергу розкладає село. Поетичний, проникливий і майстерний опис української природи в романі (в описі природи Панас Мирний — великий майстер і віртуоз) контрастує з навмисно холодними і суворими міськими сценами.

Свого розквіту письменник досяг у романі «Хіба ревуть волі, як ясла повні» (1880), написаному спільно з братом Іваном Рудченком (псевдонім Білик) на тему про капіталізацію і класове розшарування села. Герой роману бідний селянин Чіпка після низки марних спроб поліпшити становище своєї родини і селянської бідноти стає розбійником і згодом їде в Сибір, де й гине. Іншими словами, незважаючи на ідеалізацію общинно-патріархального побуту села з його общинними традиціями, в своїх пізніших творах Мирний показує, що селянський стихійний протест безнадійний. Потрібно шукати нові шляхи. У його повісті «Сни» боротьба селянства за землю показана вже в дусі ліберального народництва. Подальша еволюція призводить Мирного до визнання цінностей класичного лібералізму — Україна швидкими темами перетворювалася на буржуазну націю, хоча романтична ностальгія за патріархальним селянським життям в українській літературі ніколи не висихала. Недарма першою метою сталінського Голодомору було винищення українських селян і заселення конфіскованої у них землі московської черню.

Літературні критики вбачають головну силу Панаса Мирного як літератора в пластичному зображенні глибоких соціальних процесів, які заломлюються в душах людей згідно з їхнім положенням на тому чи іншому щаблі суспільної драбини. «Реалізм Мирного, — писали дослідники, — тепер здається дещо старомодним, але досі епічним спокоєм стилю, багатством мови і пластичністю малюнка, правдивим зображенням побуту українського села, яке здатне протидіяти непродуманому захопленню новизни заради новизни».

Довго не розкриваючи свого літературного псевдоніма, Панас Мирний вів під своїм власним ім’ям активну громадську діяльність. Через те, що письменник, не бажаючи ускладнювати свої службові стосунки, весь час конспірувався, його особа для широких кіл читачів та й для офіційних властей була таємницею. Та справа ще й в тому, що Панас Мирний, як людина виняткової скромності, вважав, що треба дбати не за популярність своєї особи, а за працю на користь народу. Під своїм іменем він підтримував тісні зв’язки з багатьма діячами української культури — Лисенком, Старицьким, Карпенком-Карим, Кропивницьким, Коцюбинським, Лесею Українкою, Заньковецькою, Білиловським, Жарком. Як член комісії міської думи він бере активну участь у спорудженні пам’ятника Івану Котляревському в Полтаві. Особливо посилюється громадська діяльність Панаса Мирного напередодні і в період першої російської революції. Він виступає з відозвами, в яких закликає до боротьби за свободу й рівноправність жінок. Співпрацює з журналом «Рідний край», який 1905 року почав видаватися в Полтаві. У низці своїх творів («До сучасної музи», «Сон», «До братів-засланців») відгукується на революційні події.

Коли 1914 року було заборонено вшанування пам’яті Шевченка, письменник у відозві, написаній з цього приводу, висловлює глибокий протест і обурення діями російської влади. Не дивно, що в 1915 р. поліція розшукує «політично підозрілу особу» Панаса Мирного.

Після революції 1917 року Мирний підтримав Центральну раду, а пізніше Петлюру. Згадка про це містилася у виданій в 1930-і роки «Літературної енциклопедії», проте пізніше радянська критика зображувала Мирного прихильником Радянської влади, при якій він, незважаючи на вік, працював у Полтавському губфінотделе.

Дякуємо: incognita.day.kiev.ua

О admin

Оставить комментарий

Ваш email нигде не будет показан. Обязательные для заполнения поля помечены *

*