Корона Данила Романовича

Серед багатьох стародавніх князівств Руси є і князівство під назвою Галицько-Волинське. Його засновником вважається Роман Галицький, прямий нащадок Володимира Мономаха, Ярослава Мудрого, Володимира Святого… Часто князівство ще називають «Державою Романовичів», оскільки Роман є родоначальником окремої гілки Рюриковичів. Крім того, в західній історіографії усталена також назва Королівство Руське, оскільки син Романа, князь Данило, мав титул короля.

Наявність такого титулу у Данила ніким не заперечується. Але обставини його отримання не дуже зрозумілі. У безлічі публікацій написано про те, що коронація відбулася восени 1253 року. Що об’єднує всі ці публікації — це те, що абсолютна більшість їх можна віднести до жанру, званому «публіцистика». У той же час в роботах істориків, що предметно займаються цим питанням, вказується на те, що відсутні історичні документи які б підтверджували як факт піднесення його до королівської гідності, так і факт коронування.

А що ж є? Є документи (листи) з архіву Ватикану, в яких Римський папа починаючи з 1246 року (з самого початку переговорів Данила зі Святим Престолом) при зверненні або згадці використовує титул Rex Russiae. Так, зокрема, в листі Інокентія IV великому Магістрові Тевтонського ордену від 22.01.1248 р говориться: «Магістрові і братії Тевтонського дому, що знаходяться в сторонах Пруссії. Оскільки ми послали наші листи до Данила, достойного короля Русі, і до шляхетного мужа Олександра, князя Суздальського, щоб постаралися повідомити нас, якщо помітять, що татарське військо виступило проти християнства…» Тут йдеться про Данила Галицького та Олександра Невського, і такий поділ титулів (rex та dux) це свідчення різниці в їх ієрархії.

Вельми цікава версія (припущення) про те «звідки є і пішов» королівський титул у Данила висунута істориком і церковним діячем А.Г.Великий у статті «Проблеми коронації Данила», опублікованій в «Записках Наукового Товариства імени Шевченка» в 1953 р, коли відзначалося 700 років від дня цієї (дійсної чи уявної) коронації.

У кількох словах канва цієї версії виглядає наступним чином.

У королівську гідність Данило Галицький не зводився, а мав її за правом спадкування. Аргументуючи це А.Г.Великий говорить про те, що ще у 1075 році папа Григорій VII титулував Ізяслава, сина Ярослава Мудрого, Rex Ruscorum (тобто король руси/русинів). У той же час він відзначає, що Ізяслав був всього лише рядовим петентом (прохачем) допомоги, що передає свою державу під заступництво св. Петра, а тому вагомих причин для зведення Ізяслава в найвищий ранг короля у Григорія VII не було. А це може означати, що і Ізяслав на той момент вже володів королівською гідністю і титулуючи його так в канцелярії папи просто дотримувалися раніше встановлених правил.

Звідки могли з’явитися такі правила? А.Великий наводить гіпотезу, висловлену рядом авторів, що коронація могла відбутися в 1000-му році у Києві. Посольство з Риму, яке перед цим коронувало угорського правителя Стефана, прибуло після цього до Києва і тут був коронований Володимир. І якщо це так, то для Риму Русь була в ранзі королівства і її спадкові правителі «ipso facto» ставали королями, а тому і зводити в цей ранг як Ізяслава, так і Данилу необхідності не було.

Під катом викладений текст статті, де вся аргументація наведена детально. Повністю збірник «Корона Данила Романовича», де вона надрукована: http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/12092/file.pdf








history-ua.livejournal.com

О admin

Оставить комментарий

Ваш email нигде не будет показан. Обязательные для заполнения поля помечены *

*