І військовий з’їзд

19 лютого 1900 року у Полтаві 20-річний семінарист Семен Петлюра організував відзначення річниці Шевченка, де виступив харківський адвокат, нащадок наказного гетьмана Полуботка Микола Міхновський. Виступ так вразив Петлюру, що юнак вступив до Революційної української партії (РУП).
У 1916 р. Петлюра добровільно вступив на посаду Уповноваженого Головного Всеросійського Земського З’їзду на Західному фронті. Союз було створено для допомоги уряду імперії в організації постачання армії. Службовці носили військову форму і презирливо іменувалися інтендантами, «земгусарами». Інтендант Петлюра з сім’єю поселився в Мінську, де перебував штаб Західного фронту. Після повалення самодержавства Петлюра організував проведення в Мінську українського з’їзду фронту, на якому був обраний головою української фронтової ради.
За кілька місяців разом із самостійником Миколою Міхновським підготував проведення військового з’їзду в Києві.
18 травня 1917 р. у Києві почався чотириденний І військовий з’їзд, скликаний з ініціативи Українського військового організаційного комітету (голова – полковник князь Глинський) для координації дій українського військового руху. На з’їзд прибуло близько 900 делегатів, які представляли 1 580 702 українських вояків.
Відкрив з’їзд голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський. До складу президії було обрано С. Петлюру, М. Міхновського, В. Винниченка, Ю. Капкана, С. Письменного. Делегати з’їзду поставили вимогу, щоб Тимчасовий уряд і Петроградська Рада негайно оголосили окремим актом принцип національно-територіальної автономії України і призначили міністра у справах України.
З’їзд визнав Українську Центральну Раду «єдиним компетентним органом, покликаним вирішувати всі справи, що стосуються цілої України». Соціалісти, очільники Центральної Ради (В. Винниченко, М. Грушевський) відхилили пропозицію Миколи Міхновського про встановлення збройним шляхом соборної самостійної Української держави. З’їзд розглянув питання про ставлення до війни та про загальні принципи створення національної армії.
Соціалісти боялися харизматичності та переконаності Миколи Міхновського. Політичні інтригани від автономістів-ліваків сприяли Симонові Петлюрі стати керівником військового осередку. Збулася мрія недоука-семінариста – він став вождем! Петлюру обрали до Генерального секретаріату (уряду УНР) на посаду Генерального секретаря з військових справ. До генерального військового комітету увійшов Микола Міхновський. І тут спрацювала амбітність, побоювання конкуренції. Симон Петлюра після заколоту полуботківців відправив Міхновського на Румунський фронт.
З’їзд ухвалив нав’язану прихильниками соціалістичної орієнтації мирну резолюцію, в якій закликав воюючі сторони до встановлення миру без анексій і контрибуцій і, фактично, заперечував необхідність створення регулярної української армії.

Тра 18, 2019Ганна Черкаська

uahistory.com

О admin

Оставить комментарий

Ваш email нигде не будет показан. Обязательные для заполнения поля помечены *

*